попереду
ПОПЕ́РЕДУ¹, присл.
1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду.
Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко);
Я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу. Гаврило із жінкою і дітьми сидітиме ззаду, а ми зі старою – попереду (Григорій Тютюнник);
// У передній частині чого-небудь.
– Повний корабель, або фрегат, має..: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Яновський);
Взялися тягти його через поріг кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду (О. Гончар);
* Образно. – Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду – чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, .. питають: “Скільки ж років синові?” – Я й кажу: “Та вже пастушок” . Так і пішов ти до череди (М. Стельмах);
// У числі перших, передових, в авангарді.
Моя бригада Працює вправно, Моя бригада Йде попереду (Г. Бойко).
2. Раніше від кого-, чого-небудь; спершу.
– То й не заспіває ніхто? – спитав він суворо. – Нехай Марина попереду... мені душно, – одказала Христя (Панас Мирний);
Щоб писати, треба попереду учитись, учитись і учитись (М. Коцюбинський);
– А я скажу таткові, де стоять гармати, нарошне побіжу й скажу. – Йому тільки хотілося попереду подивитися, чим воно так голосно бухкає (П. Панч);
// За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед.
І то лихо – Попереду знати, Що нам в світі зострінеться... (Т. Шевченко);
Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (І. Франко);
// У минулому, раніше.
Нахилився я над нею [обручкою]: І тоненька, і мала... Розкажи ж мені, чиєю ти попереду була? (Я. Щоголів);
В моєму серці заворушилось щось таке негарне, погане, чого я попереду ніколи не постерегала (Ганна Барвінок).
3. На деякій відстані перед ким-, чим-небудь.
– А он дорога попереду, – каже Галя, – показуючи вперед (Марко Вовчок);
Старечі очі його йнялися сльозою, і він чітко не міг розгледіти, що там попереду (Григорій Тютюнник);
// На значній віддалі на шляху під час пересування.
Попереду було село Стара Торопа, і Абдулаєв розраховував там узяти “язика” (Григорій Тютюнник);
Це не було закінчення завдання, бо попереду перетинали шлях до Криму міцні юшунські позиції (Ю. Яновський).
4. У майбутньому.
Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля, – гола, боса й простоволоса, а попереду... нужда та недостачі (Панас Мирний);
Наші знання про будову речовини весь час збагачуються, але ще не повні. Попереду – велика робота для вчених (з наук.-попул. літ.).
ПОПЕ́РЕДУ², прийм. Уживається з род. відмінком. Сполучення з попе́реду виражають:
Просторові відношення
1. Уживається при позначенні особи або предмета, безпосередньо перед якими або на чолі яких міститься хто-, що-небудь.
Попереду всього війська три старшини виступали (Леся Українка);
Попереду колони несли червоний прапор (П. Панч).
2. Уживається при позначенні особи або предмета, спереду на деякій віддалі від яких міститься хто-, що-небудь або відбувається що-небудь; перед.
Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очереті лякливо кахкали лиски (Олесь Досвітній);
Попереду вікна в'ється доріжка.
Часові відношення
3. Уживається при позначенні особи, раніше від якої хто-небудь щось здійснив.
Скільки душ сипнуло до нього з усіх боків, але попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (С. Васильченко);
Попереду мене на варті стояв Бєдний (О. Довженко).
Означально-обставинні відношення
4. Уживається при позначенні кого-, чого-небудь, яких хтось або щось випереджає в чомусь.
Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)