попереду

ПОПЕ́РЕДУ¹, присл.

1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду.

Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко);

Я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу. Гаврило із жінкою і дітьми сидітиме ззаду, а ми зі старою – попереду (Григорій Тютюнник);

// У передній частині чого-небудь.

– Повний корабель, або фрегат, має..: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Яновський);

Взялися тягти його через поріг кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду (О. Гончар);

* Образно. – Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду – чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, .. питають: “Скільки ж років синові?” – Я й кажу: “Та вже пастушок” . Так і пішов ти до череди (М. Стельмах);

// У числі перших, передових, в авангарді.

Моя бригада Працює вправно, Моя бригада Йде попереду (Г. Бойко).

2. Раніше від кого-, чого-небудь; спершу.

– То й не заспіває ніхто? – спитав він суворо. – Нехай Марина попереду... мені душно, – одказала Христя (Панас Мирний);

Щоб писати, треба попереду учитись, учитись і учитись (М. Коцюбинський);

– А я скажу таткові, де стоять гармати, нарошне побіжу й скажу. – Йому тільки хотілося попереду подивитися, чим воно так голосно бухкає (П. Панч);

// За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед.

І то лихо – Попереду знати, Що нам в світі зострінеться... (Т. Шевченко);

Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (І. Франко);

// У минулому, раніше.

Нахилився я над нею [обручкою]: І тоненька, і мала... Розкажи ж мені, чиєю ти попереду була? (Я. Щоголів);

В моєму серці заворушилось щось таке негарне, погане, чого я попереду ніколи не постерегала (Ганна Барвінок).

3. На деякій відстані перед ким-, чим-небудь.

– А он дорога попереду, – каже Галя, – показуючи вперед (Марко Вовчок);

Старечі очі його йнялися сльозою, і він чітко не міг розгледіти, що там попереду (Григорій Тютюнник);

// На значній віддалі на шляху під час пересування.

Попереду було село Стара Торопа, і Абдулаєв розраховував там узяти “язика” (Григорій Тютюнник);

Це не було закінчення завдання, бо попереду перетинали шлях до Криму міцні юшунські позиції (Ю. Яновський).

4. У майбутньому.

Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля, – гола, боса й простоволоса, а попереду... нужда та недостачі (Панас Мирний);

Наші знання про будову речовини весь час збагачуються, але ще не повні. Попереду – велика робота для вчених (з наук.-попул. літ.).

ПОПЕ́РЕДУ², прийм. Уживається з род. відмінком. Сполучення з попе́реду виражають:

Просторові відношення

1. Уживається при позначенні особи або предмета, безпосередньо перед якими або на чолі яких міститься хто-, що-небудь.

Попереду всього війська три старшини виступали (Леся Українка);

Попереду колони несли червоний прапор (П. Панч).

2. Уживається при позначенні особи або предмета, спереду на деякій віддалі від яких міститься хто-, що-небудь або відбувається що-небудь; перед.

Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очереті лякливо кахкали лиски (Олесь Досвітній);

Попереду вікна в'ється доріжка.

Часові відношення

3. Уживається при позначенні особи, раніше від якої хто-небудь щось здійснив.

Скільки душ сипнуло до нього з усіх боків, але попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (С. Васильченко);

Попереду мене на варті стояв Бєдний (О. Довженко).

Означально-обставинні відношення

4. Уживається при позначенні кого-, чого-небудь, яких хтось або щось випереджає в чомусь.

Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (А. Головко).