попереду

ПОПЕ́РЕДУ¹, присл.

1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду.

Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Шевч., І, 1951, 200);

— Колись в ручку поцілуєте, як я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу. Гаврило із жінкою і дітьми сидітиме ззаду, а ми зі старою — попереду (Тют., Вир, 1964, 430);

// У передній частині чого-небудь.

— Повний корабель, або фрегат, має..: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту (Ю. Янов., II, 1958, 79);

Взялися тягти його через поріг кімнати. Ящик не піддавався. Ляля взялася попереду, батько позаду (Гончар, IV, 1960, 46);

*Образно. — Літа були, Тимофію, тоді збоку, а попереду — чоловік. От коли я повів тебе наймати до Варчуків, .. питають: «Скільки ж років синові?» — Я й кажу: «Та вже пастушок» . Так і пішов ти до череди (Стельмах, II, 1962, 30);

// У числі перших, передових, в авангарді.

Моя бригада Працює вправно, Моя бригада Йде попереду (Бойко, З Дон. краю, 1952, 89);

Комуністи — завжди попереду, там, де найважче, де створюється нове і народжуються перемоги нашої Батьківщини (Ком. Укр., 3, 1966, 10).

2. Раніше від кого-, чого-небудь; спершу.

— То й не заспіває ніхто? — спитав він суворо. — Нехай Марина попереду… мені душно, — одказала Христя (Мирний, III,1954, 182);

Щоб писати, треба попереду учитись, учитись і учитись (Коцюб., III, 1956, 277);

А я скажу таткові, де стоять гармати, нарошне побіжу й скажу. — Йому тільки хотілося попереду подивитися, чим воно так голосно бухкає (Панч, Гарні хлопці, 1959, 102);

// За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед.

І то лихо — Попереду знати, Що нам в світі зострінеться… (Шевч., І, 1963, 56);

Він у всім поклався на Бенедя, переконавшися вже попереду, що діло своє він робить совісно і добре (Фр., V, 1951, 382);

// У минулому, раніше.

Нахилився я над нею [обручкою]: І тоненька, і мала… Розкажи ж мені, чиєю ти попереду була? (Щог., Поезії, 1958, 183);

В моєму серці заворушилось щось таке негарне, погане, чого я попереду ніколи не постерегала (Барв., Опов.., 1902, 393).

3. На деякій відстані перед ким-, чим-небудь.

— А он дорога попереду, — каже Галя, — показуючи вперед (Вовчок, І, 1955, 323);

Старечі очі його йнялися сльозою, і він чітко не міг розгледіти, що там попереду (Тют., Вир, 1964, 461);

// На значній віддалі на шляху під час пересування.

Попереду було село Стара Торопа, і Абдулаєв розраховував там узяти «язика» (Тют., Вир, 1964, 494);

Це не було закінчення завдання, бо попереду перетинали шлях до Криму міцні юшунські позиції (Ю. Янов., II, 1958, 239).

4. У майбутньому.

Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля, — гола, боса й простоволоса, а попереду… нужда та недостачі (Мирний, III, 1954, 21);

Наші знання про будову речовини весь час збагачуються, але ще не повні. Попереду — велика робота для вчених (Наука.., 10, 1956, 11).

ПОПЕ́РЕДУ², прийм. Уживається з род. відмінком. Сполучення з попе́реду виражають:

Просторові відношення

1. Уживається при позначенні особи або предмета, безпосередньо перед якими або на чолі яких міститься хто-, що-небудь.

Попереду всього війська три старшини виступали (Л. Укр., І, 1951, 375);

Попереду колони несли червоний прапор (Панч, Вибр., 1947, 279).

2. Уживається при позначенні особи або предмета, спереду на деякій віддалі від яких міститься хто-, що-небудь або відбувається що-небудь; перед.

Де-не-де попереду нас із хуркотом перебігали по лататтю сполохані курочки та в очереті лякливо кахкали лиски (Досв., Вибр., 1959, 406);

Попереду вікна в’ється доріжка.

Часові відношення

3. Уживається при позначенні особи, раніше від якої хто-небудь щось здійснив.

Скільки душ сипнуло до нього з усіх боків, але попереду всіх підскочив до хлопця юнак в новій парадній студентській формі (Вас., І, 1959, 366);

Попереду мене на варті стояв Бєдний (Довж., І, 1958, 23).

Обставинно-означальні відношення

4. Уживається при позначенні кого-, чого-небудь, яких хтось або щось випереджає в чомусь.

Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (Головко, II, 1957, 262);

За темпами зростання промислового виробництва Радянський Союз іде попереду всіх капіталістичних країн, завдання семирічки виконуються з перевищенням (Ком. Укр., 3,1965, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попереду — попе́реду 1 прийменник незмінювана словникова одиниця попе́реду 2 прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. попереду — пр., (де) спереду, попереді, на переді; (куди) вперед, наперед; (коли) спершу, зразу, спочатку, попервах, заздалегідь, колись, перед тим, раніше, у минулому, г. передом; тлк. ПОПЕРЕДУ, у майбутньому. Словник синонімів Караванського
  3. попереду — див. насамперед; спочатку Словник синонімів Вусика
  4. попереду — I присл. 1》 Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; прот. позаду. || У передній частині чого-небудь. || У числі перших, передових, в авангарді. 2》 Раніше від кого-, чого-небудь; спершу. || За якийсь час до чого-небудь; заздалегідь, наперед. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. попереду — ПОПЕ́РЕДУ¹, присл. 1. Перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; протилежне позаду. Пливуть собі співаючи, Море вітер чує; Попереду Гамалія Байдаком керує (Т. Шевченко); Я в синій чумарчині вас на тарантасі повезу. Словник української мови у 20 томах
  6. попереду — іти́ попе́реду. 1. чого і без додатка. Бути першим, випереджати когось. В турнірній таблиці футболісти “Динамо” йшли попереду (З газети). 2. у чому. Бути передовим у чому-небудь. Досвідчені майстри повинні йти попереду в виробничому житті (З газети). Фразеологічний словник української мови
  7. попереду — ЗАЗДАЛЕГІ́ДЬ (за якийсь час до чого-небудь), ЗАВЧА́СНО, НАПЕРЕ́Д, ПОПЕ́РЕДУ, АВА́НСОМ розм., ЗАВЧАСУ́ розм., ЗА́ГОДЯ розм., ЗАРА́НІ розм., ЗАРА́ННЯ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАЗДАЛЕ́ГО́ДИ діал., ЗАВГОДЯ́ діал., ЗАЧАСУ́ рідко. Словник синонімів української мови
  8. попереду — Попе́ре́ду, попе́реді, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. попереду — Попереду нар. 1) Впереди, спереди. Сам хорунжий попереду йде. Макс. 2) Впередъ, напередъ. І то лихо попереду знати, що нам в світі зострінеться. Шевч. 12. Посилає мене... попереду, а сам мусить би то йти за нами. ЗОЮР. І. 291. 3) Сперва, сначала. ум. Словник української мови Грінченка