попереду

ЗАЗДАЛЕГІ́ДЬ (за якийсь час до чого-небудь), ЗАВЧА́СНО, НАПЕРЕ́Д, ПОПЕ́РЕДУ, АВА́НСОМ розм., ЗАВЧАСУ́ розм., ЗА́ГОДЯ розм., ЗАРА́НІ розм., ЗАРА́ННЯ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАЗДАЛЕ́ГО́ДИ діал., ЗАВГОДЯ́ діал., ЗАЧАСУ́ рідко. Я хотів заздалегідь попередити вас, щоб ви встигли продумати свій виступ (О. Гуреїв); Свирид Яковлевич наперед знає, яка очікує його розмова (М. Стельмах); І то лихо — Попереду знати, Що нам в світі зострінеться (Т. Шевченко); — Авансом відчувала насолоду того, що побуду на вечірці, в товаристві справжнього митця (Я. Качура); — Вже ви зарані соромитесь сказати, що оженитесь на мужичці (Г. Квітка-Основ'яненко); Брати скам'яніли, немов побачили перед собою лихо, а їхні руки, зарання готуючись захищати старшенького, набухали м'язами й стискалися в кулаки (М. Стельмах); Зараннє Гарненько з лиха б напились, ..А потім ніж — і потекла Свиняча кров, як та смола, З печінок ваших (царів) поросячих (Т. Шевченко); Дід заздалегоди піднявсь, паличку взяв (Ганна Барвінок).

НАСА́МПЕРЕД (у першу чергу, перш за все, перед кимось або чимось іншим), ПЕРЕДУСІ́М, ПЕРЕДОВСІ́М, СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ (СПЕРШ), ПЕ́РШЕ (ПЕРШ) рідше, ПОПЕ́РЕДУ (ПОПЕРЕ́Д), РАНІ́ШЕ (РАНІ́Ш), НАЙПЕ́РШЕ (НАЙПЕ́РШ) підсил., ЩОНАЙПЕ́РШЕ підсил., ЯКНАЙПЕ́РШЕ підсил., ПОПЕРВА́Х розм. (перед ким-, чим-небудь, раніше від когось, чогось); НА́ДТО, ОСОБЛИ́ВО (перев. у складі відокремлених зворотів). Виганяти треба насамперед ганебні факти з життя, і тоді самі собою зникнуть із мови слова, що визначають ці факти (М. Рильський); Вже першого дня помітили козаки, що турки передусім мають зуб проти них (О. Маковей); Аж тепер догадався Ібн Дауд, чого передовсім треба його гостеві (Ю. Опільський); Серьожка пролежав півдня під машиною, спочатку відкручуючи ключем якусь першу-ліпшу гайку, а потім знову закручуючи її (О. Гончар); Потроху зовсім заспокоїлась, далі навіть заспівала, спершу стиха, а то й вже голосно! (Леся Українка); Перше у волок подивися, тоді рибкою й хвалися (прислів'я); От приходим до криниці, Я перш подивився, Чи глибока (Т. Шевченко); Що маєш казати, то попереду розжуй (прислів'я); — Помовчи, помовчи. Я старша за тебе, отже, дай раніше мені сказати (Г. Хоткевич); Обережно ступаючи, щоб не гупати чобітьми, підійшов до прилавка з книжками. Звичайно, найперше спитав "Кобзаря" (А. Головко); Попервах старому вівчареві не дозволили стригти вівці, а потім не пустили і до отари (М. Стельмах); Новаки нетерпляче чекали звільнення до міста, надто ті, що мали тут батьків або родичів (С. Добровольський); Квіти, особливо пальми і аспарагуси, відразу навіяли життя у мертві кімнати (Ірина Вільде).

ПОПЕ́РЕДУ (перед кимсь, чимсь), СПЕ́РЕДУ, НАПЕРЕДІ, ПЕРЕДО́М діал.; НА ЧОЛІ́ (серед перших, передових). Кроків утікача вже не чути було. Десь він тяжко відсапувався там, попереду (Ю. Андрухович); Як на долоні, видко з Белебеня — спереду сани і ще одні сани, а слідом і весь козацький загін (А. Головко); Пан маршалок ішов передом попід руку з графом (І. Франко); На чолі полку мчить Тарас. Його вигляд страшний (О. Довженко). — Пор. спе́реду.

СПЕ́РЕДУ (на передньому плані, у передній частині чогось), ПОПЕ́РЕДУ, НАПЕ́РЕДІ рідше. Десь спереду з байраку бабахали гармати (А. Головко); Увечері ми гуляли по садку. Попереду йшов старий, а я за ним, а за нами Гапка і Марта (Марко Вовчок); Зложивши руки напереді, скромненько вимовить Аниця: — Ей, де, кумочко! (П. Хоткевич). — Пор. 1. попе́реду.