посвідчити Посві́дчити, -ві́дчу, -ві́дчиш, -чать; посві́дчи, посві́дчіть Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках посвідчити — посві́дчити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови посвідчити — див. посвідчувати. Великий тлумачний словник сучасної мови посвідчити — ПОСВІ́ДЧИТИ див. посві́дчувати. Словник української мови у 20 томах посвідчити — ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. — Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. — Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Словник синонімів української мови посвідчити — ПОСВІ́ДЧИТИ див. посві́дчувати. Словник української мови в 11 томах посвідчити — Посвідчити, -чу, -чиш гл. Засвидѣтельствовать. Словник української мови Грінченка