посидіти —
поси́діти дієслово доконаного виду діал.
Орфографічний словник української мови
посидіти —
[посид'ітие] -иджу, -диеш; нак. -ид', -ид'теи
Орфоепічний словник української мови
посидіти —
і діал. поседіти, -джу, -диш, док. 1》 Сидіти якийсь час; провести якийсь час сидячи. || Побути в стані бездіяльності, спокою; відпочивати, сидячи, якийсь час. 2》 перев. над чим. Якийсь час робити що-небудь, працювати над чимсь (звичайно сидячи).
Великий тлумачний словник сучасної мови
посидіти —
ПОСИ́ДІТИ і діал. ПОСЕ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. Сидіти якийсь час; провести якийсь час сидячи. За лежнею ніколи посидіть (Номис); Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає.
Словник української мови у 20 томах
посидіти —
Посиділи в гостях на покутті знадвору. Коли гостей не запросили до хати.
Приповідки або українсько-народня філософія
посидіти —
ПОСИ́ДІТИ і діал. ПОСЕ́ДІТИ, джу, диш, док. 1. Сидіти якийсь час; провести якийсь час сидячи. За лежнею ніколи посидіть (Номис, 1864, № 10846); Сидить сотник на причілку Та думку гадає, А Настуся по садочку Пташкою літає.
Словник української мови в 11 томах
посидіти —
Посидіти, -джу, -диш гл. Посидѣть. Посиділа я в них та й додому беруся. МВ. ІІ. 24.
Словник української мови Грінченка