постанова —
постано́ва 1 іменник жіночого роду розпорядження, акт органу влади постано́ва 2 іменник жіночого роду умеблювання діал.
Орфографічний словник української мови
постанова —
I -и, ж. 1》 Розпорядження, акт органів державної влади. || Директива керівного адміністративного органу. || Судове рішення, пов'язане з розглядом кримінальної справи. 2》 Колективне рішення; ухвала. || Взагалі рішення, прийняте ким-небудь. 3》 театр., розм.
Великий тлумачний словник сучасної мови
постанова —
хохл. (пастановленіє) ухвала ухвала
Словник чужослів Павло Штепа
постанова —
ПОСТАНО́ВА¹, и, ж. 1. Розпорядження, акт органів державної влади. Столітній ювілей Л. М. Толстого викликав, як відомо, урядову постанову про видання 90-томної збірки його творів (із журн.
Словник української мови у 20 томах
постанова —
ВИ́РІШЕННЯ (продуманий намір щось зробити, якось учинити), РІ́ШЕННЯ, ПОСТАНО́ВА. Вирішення просити Зою працювати для газети прийшло негайно (В. Собко); "Погано буде їхати", — подумав Нур, але вчорашнього свого рішення не змінив (Д.
Словник синонімів української мови
постанова —
ПОСТАНО́ВА¹, и, ж. 1. Розпорядження, акт органів державної влади. Рада Міністрів Української РСР видає постанови й розпорядження на основі і на виконання діючих законів СРСР і Української РСР (Конст. УРСР, 1969, 13); Столітній ювілей Л.
Словник української мови в 11 томах
постанова —
Постано́ва, -ви ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови. Св. Л. 173.
Словник української мови Грінченка