похований

Похо́ваний, -на, -не; звич. мн.

Значення в інших словниках

1. похований — похо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. похований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до поховати. || у знач. ім. похований, -ного, ч.; похована, -ної, ж. Той (та), якого (яку) поховали, погребли. || поховано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. похований — ПОХО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до похова́ти. На погожім небосклоні [небосхилі] виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (М.  Словник української мови у 20 томах
4. похований — похова́ти живце́м (живи́м) кого. 1. Позбавити радощів життя, чогось важливого, необхідного і т. ін.; довести когось до смерті. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко.— Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати?...  Фразеологічний словник української мови
5. похований — ПОХО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до похова́ти. На погожім небосклоні [небосхилі] виткнулась Княжа гора, а ближче, на Чернечій горі, де похований Шевченко, на самому вершечку рябіють штахетики (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах