Значення в інших словниках
-
поховати —
похова́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
поховати —
док., погребти, віддати землі, насипати землі на груди <�пороху на очі>; (під руїною) завалити <�засипати> чим.
Словник синонімів Караванського
-
поховати —
-аю, -аєш, док., перех. 1》 Закопати в землю (померлого); здійснити похоронний обряд; погребти. || Втратити кого-небудь рідного, близького (померлого). || Зневірившись, розчарувавшись у комусь, почати вважати його за померлого, загиблого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
поховати —
ПОХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Закопати в землю (померлого); здійснити похоронний обряд; погребти. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Т. Шевченко); В п'ятницю її поховали.
Словник української мови у 20 томах
-
поховати —
похова́ти живце́м (живи́м) кого. 1. Позбавити радощів життя, чогось важливого, необхідного і т. ін.; довести когось до смерті. — Ти чого до мене прийшов? — закричав, багровіючи від люті, Шумейко.— Вчити, як моїм добром розпоряджатись, кому що підписувати?...
Фразеологічний словник української мови
-
поховати —
ХОВА́ТИ (закопувати в землю померлого), ХОРОНИ́ТИ, ПОГРЕБА́ТИ заст. — Док.: похова́ти, схова́ти, похорони́ти, схорони́ти, погребти́.
Словник синонімів української мови
-
поховати —
ПОХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Закопати в землю (померлого); здійснити похоронний обряд; погребти. Як умру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій (Шевч., І, 1963, 354); В п’ятницю її поховали.
Словник української мови в 11 томах
-
поховати —
Похова́ти, -ва́ю, -єш гл. 1) Спрятать (во множ.). В сій річці скарби поховали. ЗОЮР. І. 55. 2) Похоронить. Смерти нашої доглядати, тіло наше козацьке молодецьке в чистім полі поховати. Макс. (1849), 18. Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96.
Словник української мови Грінченка