прапорець

Прапоре́ць, -пірця́; -пірці́, -ці́в

Значення в інших словниках

1. прапорець — прапоре́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прапорець — див. прапор  Словник синонімів Вусика
3. прапорець — -рця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до прапор 1). || Маленький прапор, що використовується для сигналізації. 2》 спец. Емблема корабля встановленого малюнка і забарвлення, а також невеличка металева пластинка або невеличкий прапор із цією емблемою. 3》 бот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прапорець — ПРАПОРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до пра́пор 1. Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору. Дехто дере свою червону одежу і роздає товаришам на прапорці (Леся Українка); – І був у мене не великий прапор...  Словник української мови у 20 томах
5. прапорець — ПРА́ПОР (полотнище, яке є емблемою країни, військової частини, організації і т. ін.), ЗНАМЕ́НО́ рідше, СТЯГ уроч., КОРОГВА́ (ХОРОГВА́) (КОРУГО́В) (ХОРУГО́В) (КОРУГВА́) (ХОРУГВА́) заст. (також військовий, бойовий); ШТАНДА́РТ перев. заст.  Словник синонімів української мови
6. прапорець — ПРАПОРЕ́ЦЬ, рця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до пра́пор 1. Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору. Дехто дере свою червону одежу і роздає товаришам на прапорці (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. прапорець — Прапорець, -рця́ м. = прапірок. Прапорці — зроблені з довгеньких паличок короговки з ріжнобарвного паперу. МУЕ. III. 86.  Словник української мови Грінченка