прапорець
ПРАПОРЕ́ЦЬ, рця́, ч.
1. Зменш.-пестл. до пра́пор 1.
Майстри виймають сокири з-за поясів і починають рубати сходи на гору. Дехто дере свою червону одежу і роздає товаришам на прапорці (Леся Українка);
– І був у мене не великий прапор, а маленький прапорець, а на ньому слова “Вперед, на Берлін!” Таких прапорців було кілька сот у нашій бригаді (П. Автомонов);
Прапорець передовика бригади не сходить саме з його трактора, як не б'ються інші трактористи (Ю. Яновський);
// Маленький прапор, що використовується для сигналізації.
Бутаков наказав передати на острів топографам, щоб вони поверталися на шхуну, і Клюкін почав їм сигналити прапорцями (З. Тулуб);
Входить стрілочник Романченко з прапорцем (О. Корнійчук).
2. спец. Емблема корабля встановленого малюнку і розцвітки, а також невеличка металева пластинка або невеличкий прапор з цією емблемою.
3. бот. Назва пелюстки квітки деяких бобових культур.
Квітка [гороху] складається з п'яти пелюсток: верхньої – прапорця, двох бокових – весел, або крил, і двох нижніх, що утворюють так званий човник (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)