прибрати —
прибра́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
прибрати —
Прибра́ти. Набути якихось ознак, форм. Італійске правительство займає ся з’орґанізованєм помочи, але нужда прибрала надто великі розміри, щоби єї легко було зарадити (Б., 1895, 6, 4) // пол. przybrać — 1) безособ. піднятися, прибути, 2) прийняти, набути.
Українська літературна мова на Буковині
прибрати —
[приебратие] -беиру, -беиреш, -беиреимо, -беиреите; нак. -беири, -беир'іт'
Орфоепічний словник української мови
прибрати —
див. прибирати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прибрати —
ПРИБРА́ТИ див. прибира́ти.
Словник української мови у 20 томах
прибрати —
прибра́ти прикрасити (ст): Будині можна прибрати овочами свіжими або смаженими в цукрі, конфітурою, убитою піною (Авторка)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
прибрати —
мі́сця (собі́) не прибра́ти. Втратити душевну рівновагу, спокій, самовладання; переживати. Івашко нудиться, місця собі, сердешний, не прибере (О. Стороженко). не знахо́дити / не знайти́ (собі́) мі́сця.
Фразеологічний словник української мови
прибрати —
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.
Словник синонімів української мови
прибрати —
ПРИБРА́ТИ див. прибира́ти.
Словник української мови в 11 томах
прибрати —
Прибрати, -ся см. прибірати, -ся.
Словник української мови Грінченка