примовка —
[приемоўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок
Орфоепічний словник української мови
примовка —
-и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. || Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, що проказується під час певної дії, гри. || Часто повторювана ким-небудь фраза. || Те саме, що приказка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
примовка —
ПРИ́МО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, який уставляють у розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Панас Мирний)...
Словник української мови у 20 томах
примовка —
ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм.
Словник синонімів української мови
примовка —
ПРИМО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирний, III, 1954, 268)...
Словник української мови в 11 томах
примовка —
Примовка, -ки ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366.
Словник української мови Грінченка