примовка

при́мовка

-и, ж.

Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст.

|| Узвичаєна фраза, пісенька, вірш, що проказується під час певної дії, гри.

|| Часто повторювана ким-небудь фраза.

|| Те саме, що приказка.

Значення в інших словниках

1. примовка — при́мо́вка іменник жіночого роду примо́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. примовка — див. ПРИСЛІВ'Я.  Словник синонімів Караванського
3. примовка — див. приказка  Словник синонімів Вусика
4. примовка — [приемоўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -овок  Орфоепічний словник української мови
5. примовка — ПРИ́МО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, який уставляють у розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
6. примовка — ПРИМО́ВКА (жартівливий, перев. римований вислів, який вставляють у розмову, текст відповідно до ситуації), ПРИПОВІ́ДКА, ПРИМІ́ВКА діал., ПРИПОВІ́СТКА діал., ПРИ́ПОВІСТЬ діал., ПРИ́КЛАДКА діал.; ПРИГОВІ́Р розм., ПРИГОВІ́РКА (ПРИГОВО́РКА) розм.  Словник синонімів української мови
7. примовка — При́мі[о]вка, -ки, -ці; -мі[о]вки, -мі[о]вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. примовка — ПРИМО́ВКА, и, ж. Жартівливий, перев. римований вислів, що вставляється в розмову відповідно до ситуації або у відповідний текст. Рубець розказував нешвидко, з примовками, з приказками, як завжди розказують повітові полупанки (Мирний, III, 1954, 268)...  Словник української мови в 11 томах
9. примовка — Примовка, -ки ж. = примівка. Ном. № 259. Г. Барв. 366.  Словник української мови Грінченка