прислівник —
прислі́вник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
прислівник —
[приес'л’іўниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
прислівник —
-а, ч. 1》 Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. 2》 зах. Прислів'я.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прислівник —
ПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія. Залежно від змісту можуть наголошуватись і такі повнозначні частини мови, як займенники, прислівники, числівники (з навч. літ.).
Словник української мови у 20 томах
прислівник —
Незмінювана частина мови, яка позначає гол. чином ознаку дії, а деколи і ознаку ознаки, а також (рідко) ознаку предмета (голосно, давно, по-українськи, тричі і т.д.).
Універсальний словник-енциклопедія
прислівник —
ПРИСЛІ́ВНИК, а, ч. Незмінна частина мови, що виражає ознаку дії, стану, якості, а також доповнює значення дієслова, вказуючи на різні обставини, за яких відбувається дія.
Словник української мови в 11 томах
прислівник —
Прислівник, -ка м. = прислів'я. Вх. Лем. 456.
Словник української мови Грінченка