пробути —
пробу́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
пробути —
[проубутие] -уду, -удеиш; мин. -уў, -ула; нак. -уд', -уд'теи
Орфоепічний словник української мови
пробути —
див. пробувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пробути —
ПРОБУ́ТИ див. пробува́ти.
Словник української мови у 20 томах
пробути —
БУ́ТИ (про перебування когось де-небудь), ПЕРЕБУВА́ТИ, ЗНАХО́ДИТИСЯ рідко, ВИТА́ТИ книжн., заст.; БУВА́ТИ (про тимчасове неодноразове перебування); ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу; тільки недок. — бувати час від часу); ПРОПАДА́ТИ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
пробути —
ПРОБУ́ТИ див. пробува́ти.
Словник української мови в 11 томах
пробути —
Пробути, -буду, -деш гл. Пробыть. см. пробувати. Пробув у городі три дні. Через лихі вороженьки нігде пройти доріженьки, нігде пройти, ні пробути, щоб в дівчини в гостях бути. Грин. III. 180.
Словник української мови Грінченка