провокація —
провока́ція іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
провокація —
-ї, ж. 1》 Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. 2》 мед. Штучне збудження якої-небудь хвороби з діагностичною метою або для виявлення результатів лікування. 3》 с.
Великий тлумачний словник сучасної мови
провокація —
ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо для того, щоб штовхнути їх на згубні для них учинки. – Чи ви повірили, що справді злодії перед вами?! Та голову на одруб даю, що це чиста провокація! (А. Головко). 2. мед.
Словник української мови у 20 томах
провокація —
провока́ція (від лат. provocatio – виклик) 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою підбурити їх на згубні для них вчинки або рішення.
Словник іншомовних слів Мельничука
провокація —
ПРОВОКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Навмисні дії проти окремих осіб, організацій, держав тощо з метою штовхнути їх на згубні для них вчинки. Убивство М.
Словник української мови в 11 томах