прогульник —
прогу́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
прогульник —
-а, ч. Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прогульник —
ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, – все, що йому належало, він виконував (Ю. Яновський).
Словник української мови у 20 томах
прогульник —
ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з’являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, — все, що йому належало, він виконував (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах