прогульник
ПРОГУ́ЛЬНИК, а, ч.
Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули.
Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках, – все, що йому належало, він виконував (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)