проживати —
-аю, -аєш, недок., прожити, -живу, -живеш, док. 1》 тільки док., неперех. Жити (у 1-5 знач.) якийсь час. 2》 тільки док., перех. Проіснувати певний відрізок часу. 3》 тільки недок., неперех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
проживати —
ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док. 1. тільки док. Жити (у 1–5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Панас Мирний); [Руфін:] Се мого батька друг.
Словник української мови у 20 томах
проживати —
ВИТРАЧА́ТИ що (використовувати, вживати гроші, майно з певною метою), ТРА́ТИТИ, ЗАТРА́ЧУВАТИ, ЗАТРАЧА́ТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, ВКЛАДА́ТИ (УКЛАДА́ТИ), ПРОТРА́ЧУВАТИ розм., ПУСКА́ТИ розм.; ПРОЖИВА́ТИ (на прожиття); ПРОЇДА́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
проживати —
ПРОЖИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЖИ́ТИ, живу́, живе́ш, док. 1. тільки док., неперех. Жити (у 1-5 знач.) якийсь час. Недовго після того [заслання] й на світі прожив Тарас Григорович (Мирний, V, 1955, 313); [Руфін:] Се мого батька друг.
Словник української мови в 11 томах
проживати —
Прожива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. прожити, -живу, -веш, (-жию, -єш), гл. Проживать, прожить, жить. Горе нам, горювання, — як нам проживати? Чуб. V. 23. Дай же тобі, Боже, в щастю прожити. Чуб. III. 385. Із своєю дружиною в світі прожию. Чуб. V. 1041.
Словник української мови Грінченка