Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

проректи

Проректи́, див. проріка́ти

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. проректи — проректи́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. проректи — див. сказати  Словник синонімів Вусика
  3. проректи — див. прорікати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. проректи — ПРОРЕКТИ́ див. проріка́ти.  Словник української мови у 20 томах
  5. проректи — ВИГОЛО́ШУВАТИ (публічно звертатися до когось із промовою, привітанням, тостом і т. ін.), ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ОРА́ТОРСТВУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ПРОРІКА́ТИ поет., уроч., РЕКТИ́ заст., поет., ВІЩА́ТИ заст., уроч., ВИРІКА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
  6. проректи — ПРОРЕКТИ́ див. проріка́ти.  Словник української мови в 11 томах
  7. проректи — Проректи см. прорікати.  Словник української мови Грінченка