прославляти —
прославля́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
прославляти —
(кого) славити, виславляти, ЗВЕЛИЧУВАТИ, вихваляти, уславляти, покривати <�вкривати> славою, кн. кадити тиміям кому, г. величати, неґ. ославляти; (у піснях) оспівувати; (себе) ІД. ПРОСЛАВЛЯТИСЯ.
Словник синонімів Караванського
прославляти —
див. славити
Словник синонімів Вусика
прославляти —
-яю, -яєш, недок., прославити, -влю, -виш; мн. прославлять; док., перех. 1》 Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. || чим. Ставати славнозвісним, популярним, відомим завдяки чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прославляти —
ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., кого, що 1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. – Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (О.
Словник української мови у 20 томах
прославляти —
ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч.
Словник синонімів української мови
прославляти —
ПРОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. просла́влять; док., перех. 1. Робити кого-, що-небудь славнозвісним, популярним, відомим. — Не журися, козаче, не прізвище прославляє чоловіка, а чоловік прізвище (Стор.
Словник української мови в 11 томах
прославляти —
Прославля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. прославити, -влю, -виш, гл. Прославлять, прославить. Чуб. III. 351. Тоді і я прославлю твою силу, що ти собі запомогти умієш. К. Іов. 91.
Словник української мови Грінченка