прохожий —
прохо́жий іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
прохожий —
-а, -е. 1》 Який іде куди-небудь повз когось, щось. 2》 у знач. ім. прохожий, -жого, ч.; прохожа, -жої, ж. Людина, яка йде куди-небудь повз когось, щось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
прохожий —
ПРОХО́ЖИЙ, а, е. 1. Який іде куди-небудь повз когось, щось. [Стеха:] Тут, тут його дожидатиму!.. Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода... (М.
Словник української мови у 20 томах
прохожий —
ПЕРЕХО́ЖИЙ (який іде, переходить з одного місця в інше), ПРОХО́ЖИЙ, ПРОХОДЖА́ЛИЙ (ПРОХОЖА́ЛИЙ) розм., ПЕРЕХІДНИ́Й заст. — Полюбила наша Домаха чумаченька перехожого (Марко Вовчок); Зчинилася в Семеновій хаті така сварка...
Словник синонімів української мови
прохожий —
Прохожий, -а, -е = перехожий. З молодицями танцює та двір вимітає, та прохожих, проїжжачих у двір закликає. Шевч. 108. Всі прохожі задивлялись на панночок. Левиц. І. 288.
Словник української мови Грінченка