прохожий
ПРОХО́ЖИЙ, а, е.
1. Який іде куди-небудь повз когось, щось.
[Стеха:] Тут, тут його дожидатиму!.. Він скоро повинен бути: чула я сама, як розказував якийсь прохожий чоловік, що обминув Андрія по цей бік Миргорода... (М. Кропивницький);
Зчинилася в Семеновій хаті така сварня, що прохожі люди приоставали й слухали (Л. Мартович);
Питає Павло в прохожого чоловіка: – Це Троянівка? (Григорій Тютюнник).
2. у знач. ім. прохо́жий, жого, ч.; прохо́жа, жої, ж. Людина, яка йде куди-небудь повз когось, щось.
Яблуні, груші, черешні .. схилялись над тротуаром, зачіпаючи прохожих за голови (І. Нечуй-Левицький);
Прохожі під парасолями йшли спішно кожний у свій бік (І. Франко);
Миготіли ліхтарі, жовтіли десь далеко маленькими плямками; прохожих щось не було, і тиша стояла на вулиці (В. Винниченко);
Він одразу помітив вдалині середнього на зріст чоловіка. Прохожий ішов повільно, часом навіть зупинявся (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)