Псалтир —
Псалти́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
Псалтир —
Сященно-богослужбова книга, яка містить псалми, поділені на кафизми й слави
Словник церковно-обрядової термінології
псалтир —
-я, ч. 1》 Одна з біблійних книг Старого Завіту, що складається із 150 псалмів; Книга псалмів. || Така книга, що використовувалась як підручник для навчання грамоти. 2》 Давньогрецький і давньоєврейський багатострунний музичний інструмент.
Великий тлумачний словник сучасної мови
псалтир —
Збірка давньоіудейських псалмів, створення яких приписується царю Давиду. Загальна кількість псалмів — 150. Тексти П.набули поширення в грецькому перекладі.
Словник-довідник музичних термінів
псалтир —
ПСАЛТИ́Р, я, ч. 1. Одна з біблійних книг Старого завіту, що складається із 150 псалмів; Книга Псалмів. В неділю, Або в яке свято, Бере [Максим] святий Псалтир в руки Та й іде читати У садочок (Т.
Словник української мови у 20 томах
псалтир —
псалти́р (грец. ψαλτήριον) книга псалмів, частина Біблії.
Словник іншомовних слів Мельничука
Псалтир —
Одна з книг Старого Заповіту, що складається з 150 молитовних піснеспівів, псалмів; назва походить від псалтиріон — струнного інструменту, у супроводі якого виконували псалми; євр. назва Сифер Тегіллім (Книга хвали); поставав упродовж Х-II ст. до н.е.
Універсальний словник-енциклопедія
Псалтир —
як (мов, ні́би і т. ін.) по Псалтирю́ чита́ти. Дуже чітко, швидко, без запинки. Усе мені одказує (Катря), як наче по Псалтирю читає (Марко Вовчок).
Фразеологічний словник української мови