псалтир
ПСАЛТИ́Р, я, ч.
1. Одна з біблійних книг Старого завіту, що складається із 150 псалмів; Книга Псалмів.
В неділю, Або в яке свято, Бере [Максим] святий Псалтир в руки Та й іде читати У садочок (Т. Шевченко);
Простими польовими квітками убрали діти домовину свого вчителя, білий рушник положили на ноги й по черзі читали Псалтир молодими голосами (Г. Хоткевич);
Розгортає Минея або Псалтир і читає, читає, читає (Б. Лепкий);
Дід інколи, розкривши товстого пожовклого від часу Псалтиря, .. перечитував уголос незрозуміле Грицеві писання (Ю. Збанацький);
За новим правописом назви церковних книг не беруться в лапки (Біблія, Коран, Євангеліє, Псалтир, Соборні Послання) (з навч. літ.);
// Така книга, що використовувалась як підручник для навчання грамоти.
Два годи вчив [Пістряк] часловець, півчварта года сидів над Псалтирем (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Нам досить і тієї науки, яка була при Ярославі Мудрому: церковна азбука, Часослов і Псалтир (М. Стельмах);
Як же можна вчити і як учитися при такому безладі? Тут хіба що Закон Божий вчать по тім самім Псалтирю, Часослову та Євангелію (П. Загребельний).
2. Старогрецький і давньоєврейський багатострунний музичний інструмент.
Во псалтирі і тимпані Воспоєм благая, Яко Бог кара неправих, Правим помагає (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)