псаломщик
ПСАЛО́МЩИК, а, ч.
Служитель у церкві, що допомагає священикові під час богослужіння; дяк, причетник.
[Грицько:] Вони у нас за псаломщика у церкві та й учителюють (Панас Мирний);
На сцені з'явився хор. Молодий з бритими вусами псаломщик Пречистенської церкви в червоному жупані і широких штанях суворим поглядом оглянув людність, і хор незабаром почав співати (М. Івченко);
Священик править молебень. Замість півчих, співав псаломщик (А. Шиян);
* У порівн. Як тільки Вутанька .. з'явилась у дверях, син .. затяг, як псаломщик, на всю хату: – Наші мама делегатка, делега-а-атка! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)