псаломщик
ПСАЛО́МЩИК, а, ч.
Служитель у церкві, що допомагає священикові під час богослужіння; дяк, причетник.
[Грицько:] Вони у нас за псаломщика у церкві та й учителюють (Панас Мирний);
На сцені з'явився хор. Молодий з бритими вусами псаломщик Пречистенської церкви в червоному жупані і широких штанях суворим поглядом оглянув людність, і хор незабаром почав співати (М. Івченко);
Священик править молебень. Замість півчих, співав псаломщик (А. Шиян);
* У порівн. Як тільки Вутанька .. з'явилась у дверях, син .. затяг, як псаломщик, на всю хату: – Наші мама делегатка, делега-а-атка! (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- псаломщик — псало́мщик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- псаломщик — -а, ч. Служитель православної церкви, що допомагає священикові під час богослужіння; дяк, причетник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- псаломщик — Дяк, дячок Словник чужослів Павло Штепа
- псаломщик — ДЯК (служитель православної церкви найнижчого рангу), ПСАЛО́МНИК, ПСАЛО́МЩИК, ДЯЧО́К розм. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали (приказка); Ось цей пише, що був "служитель культу". Що це означає? Був він псаломщиком, церковним регентом..? (Ю. Словник синонімів української мови