пузир —
пузи́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пузир —
-я, ч. 1》 Кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає в рідині або рідкій масі чого-небудь. || перен., жарт. Мала дитина. 2》 рідко. Те саме, що міхур 1). 3》 Гумовий або прогумований мішок, який наповнюється водою або льодом і застосовується при лікувальних процедурах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пузир —
(мильн.) банька, (на воді) булька, бульба, бульбашка, (на шкірі) пухир, пухирець, (сеч) міхур
Словник чужослів Павло Штепа
пузир —
ПУЗИ́Р, я́, ч. 1. Кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає в рідині або рідкій масі чого-небудь. Мама не слухала – пускала крізь зуби пузирі й щось неіснуюче загрібала рукою (Ю. Яновський); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
пузир —
Я, ч. Пляшка алкогольного напою. Береш пузир, виставляєш — і все робиться чікі-пікі.
Словник сучасного українського сленгу
пузир —
(-я) ч.; мол., жрм. Пляшка із спиртним.
Словник жарґонної лексики української мови
пузир —
БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М.
Словник синонімів української мови