путч —
путч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
путч —
див. ПЕРЕВОРОТ.
Словник синонімів Караванського
путч —
-у, ч. Збройний виступ групи змовників із метою вчинити державний переворот.
Великий тлумачний словник сучасної мови
путч —
див. бунт, фронда
Словник чужослів Павло Штепа
путч —
ПУТЧ, у, ч. Збройний виступ групи змовників з метою вчинити державний переворот, а також спроба такого перевороту. 18 липня [1936 р.] Німеччина разом з Італією організували фашистський путч в Іспанії (Н.
Словник української мови у 20 томах
путч —
(нім. Putsch) збройний авантюрницький виступ групи змовників, що не мають підпори й співчуття в масах, з метою вчинити державний переворот.
Словник іншомовних слів Мельничука
путч —
ЗА́КОЛОТ (збройний виступ групи змовників), ПУТЧ. — Я не хотів робити заколоту в війську і втікав так тихенько, що ніхто не знав, навіть сам гетьман (М. Грушевський); 18 липня (1936 р.) Німеччина разом з Італією організували фашистський путч в Іспанії (Н. Рибак).
Словник синонімів української мови