підкурювати

Підку́рювати, -рюю, -рюєш; підкури́ти, -курю́, -ку́риш, -рять

Значення в інших словниках

1. підкурювати — підку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підкурювати — -юю, -юєш, недок., підкурити, -курю, -куриш, док., перех. 1》 Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. || Обдавати димом (про дії знахаря).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкурювати — ПІДКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., кого, що. 1. Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа.  Словник української мови у 20 томах
4. підкурювати — підку́рювати / підкури́ти ла́даном кого. Надмірно вихваляючи, підлещуватися до кого-небудь. — Я його (Романа) зненавиділа. Годі вже йому підкурювати мене ладаном (І. Нечуй-Левицький).  Фразеологічний словник української мови
5. підкурювати — ПІДКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. 1. Обдавати димом, зменшуючи життєдіяльність бджіл, комах і т. ін. або виганяючи їх звідкись. Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа.  Словник української мови в 11 томах
6. підкурювати — Підку́рювати, -рюю, -єш сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82.  Словник української мови Грінченка