підпирати

Підпира́ти, -пира́ю, -пира́єш; підпе́рти, підіпру́, -пре́ш; підпе́р, -пе́рла; підпе́рши; підіпри́, -рі́ть

Значення в інших словниках

1. підпирати — підпира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підпирати — (стелю) підтримувати, (намір — ще) сприяти чому, (кого — ще) ПОМАГАТИ кому; (боки) братися в.  Словник синонімів Караванського
3. підпирати — -аю, -аєш, недок., підперти, підіпру, підіпреш, док., перех. 1》 Ставити підпори для підтримки чого-небудь. || Підтримувати голову, підборіддя і т. ін., підставляючи руку, долоню і т. ін. або опирати, схиляти їх на щось. || у сполуч. зі сл. бік, боки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підпирати — ПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПЕ́РТИ, підіпру́, підіпре́ш, док., що. 1. Ставити підпори для підтримки чого-небудь. Крістабель і Едіта підпирають двері, щоб він [Деві] не вирвався (Леся Українка); Щоб вона [гілка] не відчахнулася під вагою фруктів...  Словник української мови у 20 томах
5. підпирати — підпира́ти (плечи́ма (голово́ю)) сте́лю. Мати дуже високий зріст. Увійшов (Назар) і стоїть перед нами, стелю підпираючи (Марко Вовчок). підпира́ти (спи́ною (плечи́ма)) сті́ни (стовпи́, одві́рок і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
6. підпирати — ДОВО́ДИТИ (підтверджувати істинність, правильність чогось фактами, міркуваннями, доказами), ДОКА́ЗУВАТИ, ОБҐРУНТО́ВУВАТИ, МОТИВУВА́ТИ, УМОТИВО́ВУВАТИ (ВМОТИВО́ВУВАТИ), ПОКА́ЗУВАТИ, АРГУМЕНТУВА́ТИ книжн., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал.; ОБСТАВЛЯ́ТИ, ПІДПИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. підпирати — ПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДПЕ́РТИ, підіпру́, підіпре́ш, док., перех. 1. Ставити підпори для підтримки чого-небудь. Крістабель і Едіта підпирають двері, щоб він [Деві] не вирвався (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах