підучувати

Піду́чувати, -чую, -чуєш; підучи́ти, -чу́, -чиш, -чать кого чого (а не чому)

Значення в інших словниках

1. підучувати — піду́чувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. підучувати — -ую, -уєш, недок., підучити, -учу, -учиш, док., перех., розм. 1》 Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. || Учити, засвоювати що-небудь краще, додатково. 2》 з інфін., розм. Підмовляти, намовляти на які-небудь дії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого, розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (І.  Словник української мови у 20 томах
4. підучувати — ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. підучувати — ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех., розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. підучувати — Підучувати, -чую, -єш сов. в. підучи́ти, -чу, -чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.  Словник української мови Грінченка