підучувати —
-ую, -уєш, недок., підучити, -учу, -учиш, док., перех., розм. 1》 Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. || Учити, засвоювати що-небудь краще, додатково. 2》 з інфін., розм. Підмовляти, намовляти на які-небудь дії.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підучувати —
ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого, розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (І.
Словник української мови у 20 томах
підучувати —
ПІДМОВЛЯ́ТИ (умовляючи, переконуючи, спонукати до певних дій, вчинків), ПІДГОВО́РЮВАТИ, НАМОВЛЯ́ТИ, НАГОВО́РЮВАТИ розм., НАСПІ́ВУВАТИ розм., ПІДУ́ЧУВАТИ розм., НАТУ́РКУВАТИ розм., НАРА́ДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
підучувати —
Піду́чувати, -чую, -чуєш; підучи́ти, -чу́, -чиш, -чать кого чого (а не чому)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
підучувати —
ПІДУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех., розм. 1. Учити, навчати кого-небудь чогось трохи або додатково. У вищих класах гімназії він навіть заробляв дещо, підучуючи молодших та менше здібних учеників [учнів] (Фр.
Словник української мови в 11 томах
підучувати —
Підучувати, -чую, -єш сов. в. підучи́ти, -чу, -чиш, гл. 1) Выучивать, выучить тверже. 2) Учить, научить; подготовить, помочь въ ученіи.
Словник української мови Грінченка