під’їдати —
ПІД’ЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІД’Ї́СТИ, ї́м, їси́, док., перех., розм. 1. також без додатка. Трохи або нашвидкуруч їсти. [Бондар:] Ходімо лучче під’їмо, то там і побалакаєм про начатеє діло (К.-Карий, І, 1960, 147); [Квасолиха:] Дай хліба та солі.
Словник української мови в 11 томах