ректор —
ре́ктор іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ректор —
[ректор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. реиктори, реиктоур'іў два ректорие
Орфоепічний словник української мови
ректор —
-а, ч. 1》 Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. 2》 іст. Особа, яка очолює духовний навчальний заклад.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ректор —
РЕ́КТОР, а, ч. 1. Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. [Терень:] Товариша Гармаша призначили на ректора [інституту] (І. Микитенко); В приймальні сиділи молоді й старі ректори багатьох університетів та інститутів республіки (В. Кучер).
Словник української мови у 20 томах
ректор —
ре́ктор (лат. rector – управитель, керівник, від rego – керую) особа, яка очолює вищий навчальний заклад.
Словник іншомовних слів Мельничука
ректор —
РЕ́КТОР, а, ч. 1. Особа, яка очолює вищий навчальний заклад. [Терень:] Товариша Гармаша призначили на ректора [інституту] (Мик., І, 1957, 136); В приймальні сиділи молоді й старі ректори багатьох університетів та інститутів республіки (Кучер...
Словник української мови в 11 томах
ректор —
рос. ректор (латин. rector -управитель, керівник, від rego — керую) — особа, яка очолює вищий навчальний заклад.
Eкономічна енциклопедія
ректор —
Ректор, -ра м. Ректоръ. Левиц. Пов. 317.
Словник української мови Грінченка