рикання

Рика́ння, ння, -нню, в -нні

Значення в інших словниках

1. рикання — ри́ка́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. рикання — -я, с. Дія за знач. рикати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рикання — РИ́КА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ри́ка́ти і звуки, утворювані цією дією. Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева з розбомбленого зоосаду (М.  Словник української мови у 20 томах
4. рикання — РЕВІ́ННЯ, РЕВ, РЕ́ВИЩЕ розм., РЕ́ВНЯВА розм., РЕ́ВІТ діал.; РИ́КАННЯ, РИК, РИЧА́ННЯ, МУ́КАННЯ. Поверталися з паші корови. Вулиці й двори виповнювалися нетерплячим ревінням (О. Сизоненко); Зловісним ревом заревли гудки (О.  Словник синонімів української мови
5. рикання — РИ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. ри́кати і звуки, утворювані цією дією. Часами гарматним розкатом проноситься в тишині розпачливе рикання лева з розбомбленого зоосаду (Бажан, Політ..  Словник української мови в 11 томах
6. рикання — Рика́ння, -ня с. 1) Рычаніе. К. ХП. 52. Рикання їх в чагарняках чувати. К. Іов. 2) Ревъ (вола, коровы).  Словник української мови Грінченка