розбишака —
див. жорстокий; задерикуватий; непокірний; розбійник
Словник синонімів Вусика
розбишака —
-и, розм. 1》 ч. Те саме, що розбійник 1). || Уживається як лайливе слово. || перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. 2》 ч. і ж. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. || перен. Той, що б'ється (про птахів).
Великий тлумачний словник сучасної мови
розбишака —
РОЗБИША́КА, и, розм. 1. ч. Те саме, що розбі́йник 1. – Ой, лишенько... бабусю .. Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали...
Словник української мови у 20 томах
розбишака —
БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм.
Словник синонімів української мови
розбишака —
РОЗБИША́КА, и, розм. 1. ч. Те саме, що розбі́йник 1. - Ой, лишенько… бабусю.. Я з хутора… розбишаки були… всіх побили… порізали… (Мирний, І, 1949, 412); Там скрізь порозламувані скрині; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух із перин...
Словник української мови в 11 томах
розбишака —
Розбишака, -ки м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. І. 16.
Словник української мови Грінченка