розбишака

Значення в інших словниках

1. розбишака — розбиша́ка іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. розбишака — Розбійник, грабіжник, розбіяка, БАНДИТ, ХАРЦИЗ; (малий) задерій, шибеник, шибайголова, с. БЕШКЕТНИК, паливода, гайдабура. Словник синонімів Караванського
3. розбишака — див. жорстокий; задерикуватий; непокірний; розбійник Словник синонімів Вусика
4. розбишака — -и, розм. 1》 ч. Те саме, що розбійник 1). || Уживається як лайливе слово. || перен. Той, хто чинить насильство над ким-небудь, пригноблює когось. 2》 ч. і ж. Той, хто любить бешкетувати, пустувати. || перен. Той, що б'ється (про птахів). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розбишака — РОЗБИША́КА, и, розм. 1. ч. Те саме, що розбі́йник 1. – Ой, лишенько... бабусю .. Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... Словник української мови у 20 томах
6. розбишака — БЕШКЕ́ТНИК (той, хто порушує порядок, пристойність, любить зчиняти бешкети), ДЕБОШИ́Р розм. рідше, ГАЛАБУ́РДНИК діал.; ПРОБИ́ЙГОЛОВА розм., РОЗБИША́КА розм. Словник синонімів української мови
7. розбишака — РОЗБИША́КА, и, розм. 1. ч. Те саме, що розбі́йник 1. - Ой, лишенько… бабусю.. Я з хутора… розбишаки були… всіх побили… порізали… (Мирний, І, 1949, 412); Там скрізь порозламувані скрині; одежа лежить розкидана, кривава, пороздирана; пух із перин... Словник української мови в 11 томах
8. розбишака — Розбишака, -ки м. Разбойникъ, буянъ. Називають мене бурлакою, а мого товариша розбишакою. Чуб. Яка ж ватага розбишак! Котл. Ен. І. 16. Словник української мови Грінченка