роздріб —
ро́здріб іменник чоловічого роду вживається найчастіше у фразеологізмі
Орфографічний словник української мови
роздріб —
[роздр'іб] -робу, м. (на) -роб'і
Орфоепічний словник української мови
роздріб —
-робу, ч. Роздроблення, роздрібнення. На (в) роздріб у знач. присл. — поштучно або невеликими кількостями (зазвичай зі сл. торгувати, продавати). Торгувати в роздріб.
Великий тлумачний словник сучасної мови
роздріб —
РО́ЗДРІБ, робу, ч. Продаж поштучно або невеликими кількостями. Деякі кіоскери попрохали збільшити їм кількість роздробу (із журн.); “Наука – фантастика” [журнал] надходить в роздріб у дуже обмеженій кількості (із журн.). (1) На (в) ро́здріб у знач. присл.
Словник української мови у 20 томах
роздріб —
РО́ЗДРІБ: На (в) ро́здріб, у знач. присл. Поштучно або невеликими кількостями (звичайно із словами торгувати, продавати). Як на роздріб продавать миски, то по шість копійок, а на гурт, то по п’ять (Сл. Гр.); Торгувати в роздріб.
Словник української мови в 11 томах
роздріб —
рос. розница 1. Товар, що продається (купується) поштучно або у невеликій кількості. 2. Дрібноштучний продаж товару для особистого чи сімейного споживання.
Eкономічна енциклопедія
роздріб —
Роздріб, -ро́бу м. 1) Раздробленіе. 2) на роздріб. Въ розницу. Як на роздріб продавать миски, то по шість копійок, а на гурт, то по пять. Канев. у.
Словник української мови Грінченка