роздумувати —
розду́мувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
роздумувати —
<�багато> ДУМАТИ <�міркувати, розмірковувати>, р. розмислювати; обдумувати, обмірковувати, продумувати; Р. мислити; док. РОЗДУМАТИ, передумати.
Словник синонімів Караванського
роздумувати —
див. думати
Словник синонімів Вусика
роздумувати —
-ую, -уєш, недок., роздумати, -аю, -аєш, док. 1》 тільки недок., неперех. Багато і напружено думати, міркувати. || також док., про кого – що; над ким – чим. Спрямовувати свої думки на кого-, що-небудь. || також док., із спол. що, як і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
роздумувати —
РОЗДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. тільки недок. Багато і напружено думати, міркувати. Посиділи мовчки, – він, смакуючи своє лихо, а я – роздумуючи та розгадуючи... (Марко Вовчок); Христя не кидала свого суму.
Словник української мови у 20 томах
роздумувати —
РОЗДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. тільки недок., неперех. Багато і напружено думати, міркувати. Посиділи мовчки, — він, смакуючи своє лихо, а я — роздумуючи та розгадуючи… (Вовчок, VI, 1956, 269); Христя не кидала свого суму.
Словник української мови в 11 томах
роздумувати —
Роздумувати, -мую, -єш сов. в. роздумати, -маю, -єш, гл. Думать, подумать, размышлять, поразмыслить. Щоб я була теє знала, що я тепер роздумала; лучче було не пізнати, як, пізнавши, покохати. Чуб. V. 196. Не роздумавши і не розглядівши постановились і застановили дорогу. Кв. 1. 40.
Словник української мови Грінченка