роздумувати

<�багато> ДУМАТИ <�міркувати, розмірковувати>, р. розмислювати; обдумувати, обмірковувати, продумувати; Р. мислити; док. РОЗДУМАТИ, передумати.

Значення в інших словниках

1. роздумувати — розду́мувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. роздумувати — див. думати  Словник синонімів Вусика
3. роздумувати — -ую, -уєш, недок., роздумати, -аю, -аєш, док. 1》 тільки недок., неперех. Багато і напружено думати, міркувати. || також док., про кого – що; над ким – чим. Спрямовувати свої думки на кого-, що-небудь. || також док., із спол. що, як і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздумувати — РОЗДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. тільки недок. Багато і напружено думати, міркувати. Посиділи мовчки, – він, смакуючи своє лихо, а я – роздумуючи та розгадуючи... (Марко Вовчок); Христя не кидала свого суму.  Словник української мови у 20 томах
5. роздумувати — ВАГА́ТИСЯ (виявляти нерішучість у вирішенні чого-небудь), РОЗДУ́МУВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ, ХИТА́ТИСЯ, М'Я́ТИСЯ розм., ТЕ́РТИСЯ (ТА М'Я́ТИСЯ) розм., МУ́ЛЯТИСЯ розм., МУ́ЛИТИСЯ розм. рідше, ВАГУВА́ТИСЯ діал., ВАРУВА́ТИСЯ діал., ВО́МПИТИ (ВО́НПИТИ) діал.  Словник синонімів української мови
6. роздумувати — Розду́мувати, -ду́мую, -муєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. роздумувати — РОЗДУ́МУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДУ́МАТИ, аю, аєш, док. 1. тільки недок., неперех. Багато і напружено думати, міркувати. Посиділи мовчки, — він, смакуючи своє лихо, а я — роздумуючи та розгадуючи… (Вовчок, VI, 1956, 269); Христя не кидала свого суму.  Словник української мови в 11 томах
8. роздумувати — Роздумувати, -мую, -єш сов. в. роздумати, -маю, -єш, гл. Думать, подумать, размышлять, поразмыслить. Щоб я була теє знала, що я тепер роздумала; лучче було не пізнати, як, пізнавши, покохати. Чуб. V. 196. Не роздумавши і не розглядівши постановились і застановили дорогу. Кв. 1. 40.  Словник української мови Грінченка