роздум

Розмисел, р. роздума; мн. РОЗДУМИ, думи, думки, міркування, розумування, роздумування.

Значення в інших словниках

1. роздум — ро́здум іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. роздум — [роздум] -му, м. (ў) -м'і, мн. -мие, -м'іў  Орфоепічний словник української мови
3. роздум — -у, ч. 1》 перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. 2》 Те саме, що роздумування 1). Без роздумів — не думаючи, не вагаючись. 3》 Стан заглиблення у власні думки. В роздумі (роздумах) — в задумливому стані; задумливо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. роздум — РО́ЗДУМ, у, ч. 1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (І.  Словник української мови у 20 томах
5. роздум — ВАГА́ННЯ (непослідовність у поглядах), ХИТА́ННЯ, СУ́МНІВИ. В ідеологічній боротьбі не можна допускати компромісів, вагань (з журналу). — Пор. ро́здум, су́мнів. РО́ЗДУМ (стан заглиблення у свої думки), РОЗДУ́МУВАННЯ, РО́ЗМИСЕЛ, МЕДИТА́ЦІЯ літ.  Словник синонімів української мови
6. роздум — Ро́здум, -му, в -мі; -думи, -мів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. роздум — РО́ЗДУМ, у, ч. 1. перев. мн. Думки, міркування з приводу чого-небудь. Стрункий, біло-рожевий юнак, якому й за вухом не свербіло від болісних роздумів батька, тим часом стояв з гребінцем у руці перед трюмо (Вол.  Словник української мови в 11 томах