розділяти —
-яю, -яєш і рідко розділювати, -юю, -юєш, недок., розділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розділяти —
РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док. 1. що. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г.
Словник української мови у 20 томах
розділяти —
розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!...
Фразеологічний словник української мови
розділяти —
ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.
Словник синонімів української мови
розділяти —
РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
розділяти —
Розділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124.
Словник української мови Грінченка