Великий тлумачний словник сучасної мови

розділяти

розділя́ти

-яю, -яєш і рідко розділювати, -юю, -юєш, недок., розділити, -ділю, -ділиш, док., перех.

1》 Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін.

|| Поділяти (колектив людей) на менші одиниці.

|| Класифікувати за певними ознаками.

|| перен. Певним чином розпоряджатися своїми силами, часом і т. ін.

2》 Здійснювати арифметичну дію ділення.

3》 Розподіляти між ким-небудь, даючи або призначаючи кожному відповідну частину.

|| Давати кому-небудь частину чогось свого, ділитися чимсь.

4》 Створювати проміжок (проміжки) між ким-, чим-небудь, роз'єднувати когось, щось.

|| Бути межею між ким-, чим-небудь, розмежовувати когось, щось.

|| перен. Унеможливлювати зв'язки, єднання, спілкування.

5》 Переживати що-небудь спільно з кимсь; утішати когось у чому-небудь.

|| Брати участь у чому-небудь разом з іншим (іншими).

6》 рідко. Приєднуватися до чиїх-небудь думок, почуттів, схвалювати, підтримувати їх.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. розділяти — розділя́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. розділяти — ДІЛИТИ, поділяти, розподіляти, РОЗ'ЄДНУВАТИ; (землю) розмежовувати.  Словник синонімів Караванського
  3. розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док. 1. що. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г.  Словник української мови у 20 томах
  4. розділяти — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!...  Фразеологічний словник української мови
  5. розділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -ля́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
  8. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124.  Словник української мови Грінченка