розділяти
розділя́ти
-яю, -яєш і рідко розділювати, -юю, -юєш, недок., розділити, -ділю, -ділиш, док., перех.
1》 Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін.
|| Поділяти (колектив людей) на менші одиниці.
|| Класифікувати за певними ознаками.
|| перен. Певним чином розпоряджатися своїми силами, часом і т. ін.
2》 Здійснювати арифметичну дію ділення.
3》 Розподіляти між ким-небудь, даючи або призначаючи кожному відповідну частину.
|| Давати кому-небудь частину чогось свого, ділитися чимсь.
4》 Створювати проміжок (проміжки) між ким-, чим-небудь, роз'єднувати когось, щось.
|| Бути межею між ким-, чим-небудь, розмежовувати когось, щось.
|| перен. Унеможливлювати зв'язки, єднання, спілкування.
5》 Переживати що-небудь спільно з кимсь; утішати когось у чому-небудь.
|| Брати участь у чому-небудь разом з іншим (іншими).
6》 рідко. Приєднуватися до чиїх-небудь думок, почуттів, схвалювати, підтримувати їх.
Значення в інших словниках
- розділяти — розділя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розділяти — ДІЛИТИ, поділяти, розподіляти, РОЗ'ЄДНУВАТИ; (землю) розмежовувати. Словник синонімів Караванського
- розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док. 1. що. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Словник української мови у 20 томах
- розділяти — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
- розділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
- розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
- розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124. Словник української мови Грінченка