розділяти

РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док.

1. що. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін.

Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ'яненко);

Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку листівок, розділяє її надвоє і вкладає в чоботи (М. Стельмах);

Розділили її [тараню] не на двоє, а на троє (Панас Мирний);

// кого. Поділяти (колектив людей) на менші одиниці.

Розділивши хутко людей на дві групи, Рязанцев і Буря кинулись один до охопленого вогнем навісу, другий – навздогін паліям (І. Цюпа);

// кого, що. Класифікувати за певними ознаками.

Одні виносили дошки зсередини, другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх.., значили, розділювали на вузькі й широкі (О. Кобилянська);

Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на його думку, розділити на три групи: перша група – юнаки і дівчата, що належали до робітничих сімей (Григорій Тютюнник);

// що, перен. Певним чином розпоряджатися своїми силами, часом і т. ін.

Свій час умів він розділити так, що на всяку роботу, на всяку науку знаходив час і пору (І. Франко).

2. що. Здійснювати арифметичну дію ділення.

3. що. Розподіляти щось між ким-небудь, даючи або призначаючи кожному відповідну частину.

Зібралися люди, лагодяться калач розділяти (Г. Квітка-Основ'яненко);

Того літа риба ловилась дуже погано. Забродчики розділили восени доход і насилу заробили по двадцять карбованців (І. Нечуй-Левицький);

За побратимство ми із світом цілим, Хліб-сіль, ковток води в путі розділим (П. Дорошко);

// що. Давати кому-небудь частину чогось свого, ділитися чимсь.

– Прошу Енею поклонятись І хліба-солі не цуратись, Кусок останній розділю (І. Котляревський);

Спасибі, друже мій убогий! Ти, знаю, лепту розділив Свою єдину... (Т. Шевченко).

4. кого, що. Створювати проміжок (проміжки) між ким-, чим-небудь, роз'єднувати когось, щось.

– Напирайте ззаду, Кукубенко й Паливодо! Мішайте їх [ляхів], мішайте, розділяйте (О. Довженко);

Зрівнявши, Марина розділила його [волосся] на дві половини, ще почесала, а потім заплела в коси (Панас Мирний);

// кого, що. Бути межею між ким-, чим-небудь, розмежовувати когось, щось.

Внизу за шосе шумить гірська річечка, Руський Потік, що плине долиною до Дунайця й розділяє двоє пасом карпатських гір (І. Нечуй-Левицький);

Іван бере стільця й сідає проти неї. Їх розділяє стіл (П. Колесник);

Ні моря, ні пасма гір Нас не розділять вже тепер (Т. Масенко);

// кого, що і без дод., перен. Робити неможливими зв'язки, єднання, спілкування.

Реакційні.., вірні давньому принципові – розділяй і владарюй, – сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою (М. Рильський);

Тепер, виявилося, вже й земля їх [любчан] не ріднила, а, навпаки, розділяла (С. Скляренко).

5. що. Переживати що-небудь спільно з кимсь; утішати когось у чому-небудь.

Зійдуться та тугу розділяють, біду свою тішать (Марко Вовчок);

Підійшли купці з каравану, розділили горе старого, потішили ласкавим словом (М. Коцюбинський);

Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві.., щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (З. Тулуб);

// що. Брати участь у чому-небудь разом з іншим (іншими).

Хочеться звернутись до художників, операторів, асистентів, освітлювачів, – до всіх, хто повинен розділити зі мною складний труд створення картини (О. Довженко);

// що. Разом з кимсь користуватися чим-небудь, споживати щось.

Гей, покличемо всю артіль Розділить з нами хліб і сіль (Л. Забашта).

6. що, рідко. Приєднуватися до чиїх-небудь думок, почуттів, схвалювати, підтримувати їх.

Мій пієтизм до Вас [П. Мирного] розділяють і земляки, отож не диво, що ми так зраділи, прочитавши Вашу нову працю “Морозенко” (М. Коцюбинський);

Дорош не відповідав, але видно було, що він не розділяє захоплення Оксена (Григорій Тютюнник).

◇ (1) Розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без дод. – бути з ким-небудь в інтимних стосунках.

[Кассандра:] Троянки у неволі – і живі! Обходять кросна, розділяють ложе, дітей годують еллінам на втіху... (Леся Українка);

Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль – не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником, з якого вона мала намір випестувати вправного коханця (О. Ільченко);

(2) Розділя́ти / розділи́ти по́стіль з ким – те саме, що Розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) (див. розділя́ти).

Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль – не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розділяти — розділя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розділяти — ДІЛИТИ, поділяти, розподіляти, РОЗ'ЄДНУВАТИ; (землю) розмежовувати. Словник синонімів Караванського
  3. розділяти — -яю, -яєш і рідко розділювати, -юю, -юєш, недок., розділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розділяти — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
  5. розділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  6. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех. 1. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  8. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124. Словник української мови Грінченка