розділяти

РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док., перех.

1. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін.

Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Кв.-Осн., II, 1956, 225);

Учитель навпомацки, нервуючи, знаходить пачку листівок, розділяє її надвоє і вкладає в чоботи (Стельмах, І, 1962, 438);

Розділили її [тараню] не на двоє, а на троє (Мирний, IV, 1955, 24);

// Поділяти (колектив людей) на менші одиниці.

Розділивши хутко людей на дві групи, Рязанцев і Буря кинулись один до охопленого вогнем навісу, другий — навздогін паліям (Цюпа, Назустріч.., 1958, 338);

// Класифікувати за певними ознаками.

Одні виносили дошки зсередини, другі відбирали та подавали їх дальше, треті складали їх.., значили, розділювали на вузькі й широкі (Коб., І, 1956, 461);

Всю молодь, яка вирувала навколо Уласа, можна було, на його думку, розділити на три групи: перша група — юнаки і дівчата, що належали до робітничих сімей (Тют., Вир, 1964, 57);

// перен. Певним чином розпоряджатися своїми силами, часом і т. ін.

Свій час умів він розділити так, що на всяку роботу, на всяку науку знаходив час і пору (Фр., III, 1950, 29).

2. Здійснювати арифметичну дію ділення.

3. Розподіляти між ким-небудь, даючи або призначаючи кожному відповідну частину.

Зібралися люди, лагодяться калач розділяти (Кв.-Осн., II, 1956, 219);

Того літа риба ловилась дуже погано. Забродчики розділили восени доход і насилу заробили по двадцять карбованців (Н.-Лев., II, 1956, 249);

За побратимство ми із світом цілим, Хліб-сіль, ковток води в путі розділим (Дор., Тобі, народе.., 1959, 85);

// Давати кому-небудь частину чогось свого, ділитися чимсь.

— Прошу Енею поклонятись І хліба-солі не цуратись, Кусок останній розділю (Котл., І, 1952, 174);

Спасибі, друже мій убогий! Ти, знаю, лепту розділив Свою єдину… (Шевч., II, 1963, 251).

4. Створювати проміжок (проміжки) між ким-, чим-небудь, роз’єднувати когось, щось.

— Напирайте ззаду, Кукубенко й Паливодо! Мішайте їх [ляхів], мішайте, розділяйте (Довж., І, 1958, 251);

Зрівнявши, Марина розділила його [волосся] на дві половини, ще почесала, а потім заплела в коси (Мирний, III, 1954, 178);

// Бути межею між ким-, чим-небудь, розмежовувати когось, щось.

Внизу за шосе шумить гірська річечка, Руський Потік, що плине долиною до Дунайця й розділяє двоє пасом карпатських гір (Н.-Лев., II, 1956, 396);

Іван бере стільця й сідає проти неї. Їх розділяє стіл (Кол., Терен.., 1959, 361);

Ні моря, ні пасма гір Нас не розділять вже тепер (Мас., Київ. каштани, 1954, 43);

// перен. Робити неможливими зв’язки, єднання, спілкування.

Нас розділяють з ліквідаторами ті самі незгоди, які розділяють реформістів і революціонерів скрізь (Ленін, 24, 1972, 283);

Панівні реакційні кола та їх буржуазні уряди, вірні давньому принципові — розділяй і владарюй,— сіяли національну ворожнечу і розбрат, намагалися сварити народи між собою (Рильський, IX, 1962, 113);

Тепер, виявилося, вже й земля їх [любчан] не ріднила, а, навпаки, розділяла (Скл., Святослав, 1959, 98).

5. Переживати що-небудь спільно з кимсь; утішати когось у чому-небудь.

Зійдуться та тугу розділяють, біду свою тішать (Вовчок, VI, 1956, 303);

Підійшли купці з каравану, розділили горе старого, потішили ласкавим словом (Коцюб., II, 1955, 151);

Княгиня Волконська та княгиня Трубецька кинули виклик цареві.., щоб розділити з своїми чоловіками їх страдницьку долю (Тулуб, В степу.., 1964, 182);

// Брати участь у чому-небудь разом з іншим (іншими).

Хочеться звернутись до художників, операторів, асистентів, освітлювачів, — до всіх, хто повинен розділити зі мною складний труд створення картини (Довж., І, 1958, 185);

// Разом з кимсь користуватися чим-небудь, споживати щось.

Гей, покличемо всю артіль Розділить з нами хліб і сіль (Забашта, Квіт.., 1960, 105).

Розділя́ти ло́же див. ло́же¹;

Розділя́ти (розділи́ти) по́стіль з ким — те саме, що Розділя́ти ло́же ( див. ло́же¹).

Параска-Роксолана, бач, саме й мріяла про те, щоб розділити свою постіль — не з осоружним Демидом, а з молоденьким сотником (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 456).

6. рідко. Приєднуватися до чиїх-небудь думок, почуттів, схвалювати, підтримувати їх.

Мій пієтизм до Вас [П. Мирного] розділяють і земляки, отож не диво, що ми так зраділи, прочитавши Вашу нову працю «Морозенко» (Коцюб., III, 1956, 195);

Дорош не відповідав, але видно було, що він не розділяє захоплення Оксена (Тют., Вир, 1964, 206).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розділяти — розділя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розділяти — ДІЛИТИ, поділяти, розподіляти, РОЗ'ЄДНУВАТИ; (землю) розмежовувати. Словник синонімів Караванського
  3. розділяти — -яю, -яєш і рідко розділювати, -юю, -юєш, недок., розділити, -ділю, -ділиш, док., перех. 1》 Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. || Поділяти (колектив людей) на менші одиниці. || Класифікувати за певними ознаками. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розділяти — РОЗДІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗДІ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗДІЛИ́ТИ, ділю́, ді́лиш, док. 1. що. Ділити що-небудь на частини, шматки і т. ін. Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. розділяти — розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль) з ким і без додатка. Бути з ким-небудь в інтимних стосунках. (Кассандра:) Троянки у неволі — і живі!... Фразеологічний словник української мови
  6. розділяти — ВІДДІЛЯ́ТИ що від чого (бути межею, перепоною між чим-, ким-небудь), ВІДДІ́ЛЮВАТИ, РОЗДІЛЯ́ТИ кого, що, ВІДМЕЖО́ВУВАТИ, ВІДГОРО́ДЖУВАТИ, ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, ДІЛИ́ТИ кого, що, РОЗМЕЖО́ВУВАТИ що, РОЗ'Є́ДНУВАТИ кого. — Док. Словник синонімів української мови
  7. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розділяти — Розділя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. розділити, -лю, -лиш, гл. Раздѣлять, раздѣлить. Ризи його меж собою розділили. Чуб. III. 19. Зібравшися, подружечки, да й поговорімо, на чужую стороночку журбу розділимо. Чуб. III. 124. Словник української мови Грінченка