розмовник

Розмо́вник, -ка; -ники, -ків

Значення в інших словниках

1. розмовник — розмо́вник 1 іменник чоловічого роду книжка; посібник розмо́вник 2 іменник чоловічого роду, істота співрозмовник  Орфографічний словник української мови
2. розмовник — |спів|бесідник, співрозмовник; (книжка) словник цілих фраз.  Словник синонімів Караванського
3. розмовник — -а, ч. 1》 Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подано зразки розмов на різноманітні теми. 2》 розм. Той, хто розмовляє з ким-небудь; співрозмовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розмовник — РОЗМО́ВНИК, а, ч. 1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми. Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (В.  Словник української мови у 20 томах
5. розмовник — СПІВРОЗМО́ВНИК (учасник розмови, бесіди); СПІВБЕСІ́ДНИК, СПІВРОЗМО́ВЕЦЬ рідше, БЕСІ́ДНИК розм., РОЗМО́ВНИК розм. Мій співрозмовник усміхається, збираючись сказати щось цікаве (В. Гжицький); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Д.  Словник синонімів української мови
6. розмовник — РОЗМО́ВНИК, а, ч. 1. Посібник для вивчення іноземної мови, в якому подані зразки розмов на різноманітні теми. Він довго гортав заяложеного розмовника, нарешті відшукав потрібну фразу (Кучер, Голод, 1961, 218)...  Словник української мови в 11 томах