розміняти —
розміня́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розміняти —
див. розмінювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розміняти —
РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати.
Словник української мови у 20 томах
розміняти —
розмі́нювати / розміня́ти честь на п’ятаки́ що. Бути дріб’язковим заради власної користі, вигоди. Майор внутрішніх військ Яцуба не з тих, що по базарах свою честь розмінюють на п’ятаки, йому пенсії вистачає. Та ще ж і дружина вносить свій пай (О. Гончар).
Фразеологічний словник української мови
розміняти —
ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
розміняти —
РОЗМІНЯ́ТИ див. розмі́нювати.
Словник української мови в 11 томах
розміняти —
Розміняти, -няю, -єш гл. Размѣнять. Розміняє карбованця, — йде до коршми пити. Чуб. V. 964.
Словник української мови Грінченка